Корзина
8 отзывов
+380966122121
+380966122121
+380966122121
+380930055614

Припинення іпотеки - позиція ВСУ

Припинення іпотеки - позиція ВСУ
Якщо аукціон, на підставі якого проводилася реалізація іпотечного майна, визнано недійсним це не є підставою для припинення іпотеки - ВСУ

31.10.18

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

1 березня 2017 року               м.Київ               №640/4117/16-ц

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Романюка Я.М.,
суддів: Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 5 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Південний», товариства з обмеженою відповідальністю «Омбілік-трейд» про визнання договору іпотеки припиненим, за заявою ПАТ «Акціонерний банк «Південний» про перегляд судових рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року Особа 5 звернулася до суду з позовом проти ПАТ «Акціонерний банк «Південний», ТОВ «Омбілік-трейд» про визнання договору іпотеки припиненим, посилаючись на те, що 28.12.2009 між ПАТ «АБ «Південний» та ТОВ «Омбілік-трейд» було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання якого між ними укладено договір іпотеки від 28.12.2009, відповідно до умов якого ТОВ «Омбілік-трейд» передало в іпотеку банку нерухоме майно, а саме— квартиру за Адресою 1.

Позивачка зазначала, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Омбілік-трейд» та ухвалою цього ж суду від 20.08.2013 зобов’язано розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги банку, які забезпечені заставою майна боржника, а також унести окремо до реєстру відомості про майно боржника — квартиру за Адресою 1.

Також позивачка зазначала, що 1.10.2013 банк дав згоду на зняття заборони, яку було накладено виконавчою службою київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у виконавчому провадженні щодо зазначеної квартири, а 26.09.2013 надав Господарському суду Харківської області заяву про згоду на продаж іпотечної квартири.

Посилаючись на те, що за згодою іпотекодержателя відбулося відчуження предмета іпотеки й 25.04.2014 проведено державну реєстрацію та видано свідоцтво про право власності на квартиру нового власника майна — компанію Оmbilic limited, а тому іпотека не перейшла до нового власника нерухомого майна, оскільки була припинена відповідно до вимог закону, а 25.04.2014 Особа 5 придбала у власність у компанії Оmbilic limited зазначену квартиру, у зв’язку з чим просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 3.06.2016, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 5.07.2016, позов задоволено. Визнано припиненим договір іпотеки від 28.12.2009, укладений між ТОВ «Омбілік-трейд» та ПАТ «АБ «Південний», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.10.2016 касаційну скаргу ПАТ «АБ «Південний» відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві ПАТ «АБ «Південний» просить скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВСУ висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме — стст.17, 23 закону «Про іпотеку».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах ВСУ дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі ст.3604 ЦПК ВСУ скасовує судове рішення у справі, яке переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судом установлено, що 28.12.2009 між ПАТ «АБ «Південний» та ТОВ «Омбілік-трейд» було укладено кредитний договір №В-12/2, на забезпечення виконання якого між ними укладено договір іпотеки від 28.12.2009, відповідно до умов якого ТОВ «Омбілік-трейд» передав у іпотеку банку нерухоме майно, а саме — квартиру за Адресою 1.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Омбілік-трейд».

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2013 зобов’язано розпорядника майна окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги ПАТ «АБ «Південний» на суму 1450047,96 грн., які забезпечені заставою майна боржника, а також унесено окремо до реєстру відомості про майно боржника — квартиру за Адресою 1, яка є предметом застави (іпотеки) згідно з державним реєстром застав.

У заявах ПАТ «АБ «Південний» від 26.09 та 1.10.2013 банк дав згоду на зняття заборони, яка була накладена виконавчою службою київського ВДВС Харківського МУЮ у виконавчому провадженні щодо нерухомого майна боржника ТОВ «Омбілік-трейд» — квартири за Адресою 1, яка є предметом застави (іпотеки) згідно з державним реєстром застав за умови продажу цієї квартири. У заяві зазначено, що продаж буде здійснено за ціною, не меншою ніж $36000. Усі кошти, отримані внаслідок продажу зазначеної квартири, будуть спрямовані на погашення заборгованості ТОВ «Омбілік-трейд» перед ПАТ «АБ «Південний», що виникла відповідно до кредитного договору від 28.12.2009.

14.03.2014 відбувся аукціон для реалізації нерухомого майна — квартири за Адресою 1, за результатами якого складено акт про переведення права власності на придбану квартиру за компанією Оmbilic limited.

На підставі зазначеного акта про переведення права власності, 25.04.2014 компанія Оmbilic limited отримала свідоцтво про право власності на квартиру за Адресою 1, видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

25.04.2014 між компанією Оmbilic limited та Особою 5 укладено договір купівлі-продажу квартири за Адресою 1, за яким Особа 5 набула право власності на квартиру.

Однак постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 (справа №922/1294/13), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 28.01.2015, визнано недійсними результати аукціону, оформленого протоколом від 14.03.2014 №1, затвердженого президентом ТБ «Всеукраїнський торговий центр» та керуючим санацією ТОВ «Омбілік-трейд».

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що, оскільки предмет іпотеки реалізовано за згодою іпотекодержателя, є підстави для припинення договору іпотеки відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.9, ст.17 закону «Про іпотеку».

Проте в наданих для порівняння постановах ВСУ від 23.03 та 21.09.2016 (№№3-137гс16; 6-1685цс16) суд висловив правову позицію, що перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється ст.23 закону «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведено інформацію про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права й несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Підстави припинення іпотеки передбачено ст.17 закону «Про іпотеку», до яких, зокрема, належать:

— припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

— реалізація предмета іпотеки;

— набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

— визнання іпотечного договору недійсним;

— знищення (втрата) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Таким чином, жодних підстав для припинення договору іпотеки, передбачених ст.17 закону «Про іпотеку», матеріали справи не містять. Тож іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Отже, наявна невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному в постановах ВСУ висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме— стст.17, 23 закону «Про іпотеку».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить із такого.

Згідно з ст.526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, припинення договору, з якого виникає забезпечене іпотекою зобов’язання, зіставляють із підставами для припинення права іпотеки. Проте при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог стст.526, 599 ЦК зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Будь-які охоронні зобов’язання, які випливають з основного зобов’язання, не повинні припиняти дію зобов’язань, які забезпечують основне зобов’язання, яке залишилося невиконаним.

У чч.1, 2 ст.590 ЦК визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права в разі, коли основне зобов’язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

За змістом ст.11 закону «Про іпотеку», іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання в межах вартості предмета іпотеки.

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється ст.23 закону «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведено інформацію про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права й несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Тож іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.23 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка була чинною на час спірних правовідносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної комісії скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обтяження щодо розпорядження майном такого боржника.

Співвідношення зазначених положень законодавства дає змогу дійти висновку: закон «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення ст.17 цього закону містить вичерпний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний закріпленому в ст.593 ЦК.

Підстави припинення іпотеки передбачено ст.17 закону «Про іпотеку», до яких, зокрема, належать:

— припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

— реалізація предмета іпотеки;

— набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

— визнання іпотечного договору недійсним;

— знищення (втрата) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Однак аукціон, на підставі якого проводилася реалізація іпотечного майна, визнано недійсним постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2014, залишеною без змін постановою ВГС від 28.01.2015, тому передбачена ст.17 закону «Про іпотеку» підстава для припинення іпотеки відсутня.

Крім того, ухвалою Господарського суду Харківської області від 2.09.2016, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 3.11.2016, витребувано в Особи 5 на користь ТОВ «Омбілік-трейд» квартиру за Адресою 1; визнано недійсним свідоцтво про право власності на зазначену квартиру від 25.04.2014; визнано право власності на спірну квартиру за ТОВ «Омбілік-трейд».

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, неправильно застосував положення ст.17 закону «Про іпотеку» та дійшов помилкового висновку про припинення іпотеки.

Таким чином, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення — про відмову в задоволенні позову.

Керуючись п.4 ч.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.3603, чч.1, 2 ст.3604 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ПАТ «Акціонерний банк «Південний» задовольнити.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 3.06.2016, ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 5.07.2016 та ухвалу ВСС від 27.10.2016 скасувати.

У задоволенні позову Особи 5 до ПАТ «Акціонерний банк «Південний», ТОВ «Омбілік-трейд» про визнання договору іпотеки припиненим — відмовити.

Стягнути з Особи 5 на користь ПАТ «Акціонерний банк «Південний» сплачений ним судовий збір у сумі 4339,32 грн.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.

Предыдущие статьи