Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Досить активним інструментом стягнення кредиторської заборгованості є виконавчий напис нотаріуса, який використовується як макрофінансовими установами так і банками.

Отже, що таке виконавчий напис нотаріуса?

Виконавчий напис нотаріуса це розпорядчий документ, що видається нотаріусом про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.

Нотаріус під час вчинення виконавчого напису керується нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про заставу», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (надалі за текстом – Постанова КМУ), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та іншими нормативними актами.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначені умови вчинення виконавчих написів. Так, у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЗУ "Про нотаріат", нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

У виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адресу стягувача;

найменування, адреси, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

рядків, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

рядків пред'явлення виконавчого напису до виконання.

  Які ж наслідки виконавчого напису нотаріуса?

Мета вчинення виконавчого напису - надання можливості стягувачу в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Якщо говорити не юридичними термінами, виконавчий напис нотаріуса, породжує ті ж самі наслідки, що і виконавчий лист, виданий на підставі Рішення суду. Оскільки, стягнення за виконавчим ліпленням також провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Що робити, якщо ви отримали виконавчий напис нотаріуса? Порада адвоката, Драган Яні:

1.) Ознайомитись з матеріалами нотаріальної справи, на підставі яких бу виданий виконачий напис нотаріуса.

2.) Звернутись до адвоката за юридичною консультацією, для надання правової оцінки та розробки стратегії поведінки.

В залежності від результатів консультації: оскаржити виконавчий напис нотаріуса або здійснити його добровільне виконання.

Як перевірити чи є виконавчий напис нотаріуса?

Перевірку можна здійснити за посиланням: https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors.

Практика Верховного суду:

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Про поняття безспірності заборгованості Верховний суд зробив висновок в Ухвалі ВП ВС від 15.04.2020 № 554/6777/17 (61-19494св18), зазначивши: «безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язання язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18) зазначено, що: «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводь боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Окрім цього, у практиці касаційних судів існує неоднакове застосування пункту 1 Переліку для стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса:

(1) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/5226/17 зазначено, що: «відповідно до положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМ України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Господарські суди при дослідженні матеріалів нотаріального провадження з вчинення спірного виконавчого напису встановили, що при його вчиненні нотаріус не отримував первинних документів щодо видачі позики та здійснення її часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), відтак у нього не було підстав вважати, що розмір заборгованості НВ ТОВ «Агро-Інтер» перед ПП «Воронівка Агро» є безспірним».

(2) у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18) зазначено, що:

«для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводь боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Суди попередніх інстанцій на підставі належний чином оцінених доказів, дійшли правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки ТОВ «ФК «Рантьє» не було надано приватному нотаріусу необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача. Для вчинення виконавчого напису нотаріусу надано кредитний договір у вигляді заяви позичальника, виписку з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором, а також копію письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 17 вересня 2014 року № Z 19.232.70861. Не отримання позивачкою вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єднання єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ «ФК «Рантьє». Позивачка не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Таким чином, посилання заявника в касаційній скарзі на те, що не отримання вимоги про усунення порушень за кредитним договором не є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є безпідставним. Оскільки вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Матеріали справи відомостей про отримання позивачкою відповідного повідомлення не містять».

Автор: Адвокат Яна Драган