Рішення суду про стягнення іпотечного житла нездійсненно в період дії Закону про мораторій, - ВСУ

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 9 вересня 2015 року прийняв постанову по справі № 6-483цс15, предметом якої був спір про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Роз'яснено, що 7 червня 2014 року набув чинності Закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до пункту 1 якого не може бути примусово стягнуто (відчужене без згоди власника) житлове нерухоме майно, що вважається предметом застави у відповідності зі ст. 4 Закону «Про заставу» і / або предметом іпотеки відповідно до ст. 5 Закону «Про іпотеку», якщо таке майно виступає в якості забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами ― резидентами України в іноземній валюті, за умови, що:

― таке житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не перебуває інше житлове нерухоме майно;

― загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири і 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочка виконання зобов'язання (пункт 2 частини 1 ст. 263 ЦК).

Таким чином, встановлений Законом мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно (відчуження без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону протягом його дії інших законів України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки зазначений Закон не зупиняє дії інших нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то і не може бути підставою для відмови в позові, а є правовою підставою, що виключає прийняття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки і здійснюють конкретні виконавчі дії, заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень щодо окремої категорії боржників або іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його дії.

Разом з тим рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

У пересматриваемом ВСУ справі суди дійшли передчасного висновку про те, що з набранням чинності Закону неможливо звернути стягнення на предмет іпотеки. Дію цього Закону на час вирішення спору саме по собі не може бути підставою для відмови у захисті порушеного права.

Джерело: ЗСУ